Ви стоїте на зупинці в центрі Дніпра і бачите дві штанги на даху: машина їде без вихлопу, але залежить від проводів над проспектом. Для багатьох з нас тролейбус у Дніпрі — не «старий транспорт», а робочий спосіб дістатися з масиву до вокзалу чи з лівого берега в центр, коли автобус стоїть у заторі, а маршрутка вже набита.
Ця мережа не з’явилася одразу такою, як зараз. Спершу проклали короткі лінії в центрі, потім перетнули річку, далі підтягнули дроти до нових житлових районів і лише після цього могли додавати маршрути. Якщо переставити етапи місцями, лінія «висить» без машин або машини стоять без депо.
Нижче — перевірена послідовність: від першого рейсу 7 листопада 1947 року до 21 маршруту і двох депо у 2026 році. Дати беремо з хроніки підприємства та міських публікацій; де цифри розходяться, називаємо обидві версії.
Чому порядок етапів важливий
Тролейбус не можна «просто пустити» на нову вулицю. Спочатку потрібні опори, дві жили контактної мережі, тягова підстанція й місце, де машину оглянуть після зміни. Лише тоді має сенс друкувати схему маршруту.
Саме тому дніпровська мережа росла хвилями разом із забудовою, а не рівним графіком «по одному маршруту на рік». У повоєнні роки бракувало і проводів, і фахівців: людей учили в Харкові, перші чотири машини привезли з інших міст. Пізніше вузьким місцем ставали депо: без другого парку на правому березі подальше розширення 1970-х просто не вміщалося.
Як з’явився перший тролейбусний маршрут у 1947 році
Про лінію в місті говорили ще в 1930-х, але до будівництва повернулися після війни. 3 січня 1946 року міська рада вирішила будувати трасу від вокзалу до парку Шевченка двома чергами. Роботи на тодішньому проспекті Карла Маркса (нині проспект Дмитра Яворницького) розгорнули 1947-го: ставили опори, тягнули контактний дріт від хлібозаводу біля головного вокзалу до вулиці Барикадної.
7 листопада 1947 року на лінію вийшли чотири тролейбуси MAN, які надійшли з Чернівців і Києва. Рейс був коротким — від хлібозаводу до виконкому на Барикадній. Обслуговування організували при управлінні трамвая: ремонт зробили в трамвайному депо № 1, а персонал відправили вчитися до Харкова.
Чому саме тролейбус, а не ще одна трамвайна колія
Рейки класти довше й дорожче, особливо на відбудованих вулицях центру. Дріт можна було повісити швидше й використати вже наявну міську електромережу. Для міста, яке відновлювалося після війни, це був спосіб додати місткий транспорт без багатомісячного розриття проспекту.
Уже 1948 року лінію продовжили від міськвиконкому до парку Шевченка й відкрили маршрут № 2 від вокзалу до парку. Надійшли перші вісім машин МТБ-82. У 1949-му тролейбус уперше проїхав дерев’яним тоді мостом через Дніпро — до виконкому Амур-Нижньодніпровського району. Відтоді система перестала бути «правобережною іграшкою» й стала міжбереговою.
Які маршрути додали у XX столітті
У 1950-х лінії тягнули слідом за заводами й новим житлом. 1955 року протяжність тролейбусних ліній оцінювали приблизно в 18 км. 1956-го відкрили маршрут № 3 через залізничний міст. 1957-го з’явилася лінія маршруту № 4 завдовжки 16 км — від робітничого району по тодішньому проспекті Калініна до парку Шевченка. 1959–1960 роки дали маршрути № 5, 6 і 7.
1961 року запрацювало окреме тролейбусне депо в селищі Нове Клочко на 100 машин: до того тролейбуси жили «в гостях» у трамвайному депо. Того ж року пустили кільцеві «А» і «Б» загальною протяжністю 32,7 км. (У пізніших міських коментарях перше лівобережне депо інколи датують 1957 роком; у детальній хроніці підприємства як рік введення окремого тролейбусного депо стоїть 1961-й.)
Далі мережа пішла в житлові масиви:
- 1969 — маршрут № 9 до заводу «Полімермаш»;
- 1971 — № 10 до житлового масиву «Перемога»;
- 1973 — № 12 у «Перемогу» і № 13 до «Червоного Каменя»;
- 1975 — № 16 до «Тополі»;
- початок 1980-х — лінії до «Клочко-6» та «Сонячного».
Це не було «по маршруту щороку». У деякі роки відкривали дві-три лінії підряд, в інші — лише подовжували вже наявні. 1991–1992 роки додали № 19, 20 і 21 уже в умовах економічної кризи, коли нових машин бракувало, а потреба возити лівий берег і «Тополю» нікуди не зникла.
Які машини возили дніпрян і коли приходили нові
Перший набір — трофейні й передані MAN, з 1948-го — радянські МТБ-82. У 1960-х парк змішався: ЗіУ-5, київські машини, чехословацькі Škoda 8Tr і 9Tr. У 1972–1978 роках місто майже повністю перейшло на Škoda 9Tr; у середині 1970-х з них навіть зчіплювали поїзди за системою Володимира Веклича. З кінця 1970-х знову пішли ЗіУ-682: лише 1980 року депо прийняло 70 таких машин, і на балансі вже рахували 310 тролейбусів.
З 1992 року Південмаш почав серійно робити ЮМЗ Т1 (зчленовані) і невдовзі ЮМЗ Т2. Для Дніпра це був зсув: машини збирали в самому місті, а не чекали фонду з іншого кінця Союзу. 1992-го підприємство отримало 20 ЮМЗ Т1; з 1994-го на лінії виходили Т2. У 2005–2008 роках з’явилися поодинокі низькопідлогові ЮМЗ Е186 і високопідлогові «Дніпро Е187» — по суті дозбірка кузовів типу ЗіУ-682Г на місцевих потужностях. Масової заміни парку вони не дали.
Перелом припав на 2014–2018 роки. 2014–2015-го до депо № 1 і № 2 надійшло 11 напівнизькопідлогових «Дніпро Т103» (збірка на базі МАЗ 103Т на Південмаші). З 2016-го місто закуповувало низькопідлогові БКМ-321 / АКСМ-321, зокрема з автономним ходом. З 2017-го пішли «Дніпро Т203». До і після виглядає просто: раніше на зупинці треба було піднімати візок сходами в високий салон ЗіУ; після появи Т103 і Т203 частина рейсів має низьку підлогу, пандус і кондиціонер — за рахунок міських і кредитних закупівель, а не «само собою».
Станом на 2021 рік у відкритому переліку підприємства ще значилися ЮМЗ Т1/Т2, Т103, Т203, БКМ і залишки ЗіУ. У липні 2026-го в зведенні по системі фігурує близько 170 пасажирських машин плюс службові; у листопаді 2025-го заступник директора КП «Дніпровський електротранспорт» Володимир Сусленков у коментарі «Нашому місту» називав 185 тролейбусів, з них 97 низькопідлогових. Цифри близькі, але не збігаються: залежить від того, чи рахують резерв і машини в ремонті.
Як контактна мережа виросла до 187 км
Контактна мережа — це не «просто дроти над дорогою». Це два проводи під напругою, підвішені на кронштейнах, плюс перетини, стрілки й підстанції. Побутова аналогія: мотузка для білизни між двома дворами. Аналогія швидко ламається: якщо порветься одна ділянка «мотузки», на тролейбусі можуть стати одразу кілька маршрутів, бо живлення йде ділянками від підстанцій, а не від кожного стовпа окремо.
1955 року ліній було близько 18 км. 1980-го, коли відкрили друге депо, протяжність ліній оцінювали в 166,2 км. На 1 січня 2017 року довжина контактної мережі — 187,8 км. Саме ця цифра найчастіше повторюється в довідниках. У 2023-му департамент транспорту говорив уже про «близько 206 км» електромережі, а 2025-го офіційна оцінка «мережі» сягала 400 км. Тут різні лінійки: одна міряє кілометри двопровідної підвіски, інша — суму трас маршрутів туди-назад. Для планування ремонту важлива саме контактна мережа: без нового дроту новий маршрут не відкриють, навіть якщо депо має вільні машини.
Важливо. Тариф, інтервал і час роботи змінюються й не є частиною «вічної» схеми 1947 року. Перед поїздкою перевіряйте актуальний розклад і оплату в застосунку EasyWay або на зупинці — не за старою памяткою в телефоні.
| Рік або період | Що сталося | Що було потрібно на етапі |
|---|---|---|
| 1947–1949 | Перша лінія, маршрут до парку, вихід на лівий берег | Опори, дріт, 4–12 машин, навчання персоналу |
| 1956–1961 | Маршрути № 3–7, кільця «А» і «Б», окреме депо | Підстанції, база на 100 машин |
| 1971–1981 | Лінії в «Перемогу», «Тополю», «Сонячний»; депо № 2 | Нові кілометри мережі, десятки ЗіУ-682 |
| 1992–1998 | ЮМЗ Т1 і Т2 замість імпорту | Місцеве виробництво, ремонт старих кузовів |
| 2014–2026 | Т103, БКМ-321, Т203, автономний хід | Тендери, низька підлога, резерв батарей |
Джерела: хроніка КП «Дніпровський електротранспорт», коментарі підприємства в «Нашому місті», 2024–2025.
Скільки маршрутів і депо працює сьогодні
У 2025–2026 роках у Дніпрі стабільно називають 21 тролейбусний маршрут і два депо. Депо № 1 виросло з бази 1961 року на лівому березі (Нове Клочко / район Холодної). Депо № 2 відкрили 20 липня 1980 року на тодішньому проспекті Героїв Сталінграда; воно закриває більшість правобережних ліній, зокрема «одиницю» й кільця.
Перевізник — КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. З 2017 року відкривали або подовжували кілька ліній (серед названих підприємством — № 2, 6, 14, 21 та подовження № 5, 10, 12, 19). Автономний хід на частині Т203 і БКМ дозволяє доїжджати ділянками без дроту: це вже використовують, зокрема, на напрямку до Придніпровська і під час обривів мережі.
Перспектива на 2026–2027 роки — контракт на 15 низькопідлогових «Дніпро Т203» у межах програми з Європейським інвестиційним банком. Першу чергу місто планувало прийняти ще 2026-го. Після поставки частка сучасної низькопідлогової техніки має зрости; старі ЮМЗ і поодинокі ЗіУ залишаться резервом, доки їх не спишуть.
Де етапи накладалися або затягувалися
Будівництво депо № 2 почали 1976-го, а відкрили лише в липні 1980-го — чотири роки, поки маршрути в «Тополю» вже потребували більше випуску. У 1990-х нові номери маршрутів з’являлися швидше, ніж нові кузови: мережа була, парк старішав. У 2009-му зняли контактну мережу на колишній вулиці Дзержинського — лінія зникла швидше, ніж з’явилася заміна.
Закупівлі 2010-х теж ішли хвилями, не календарем «рівно щороку». Т103 прийшли пакетом за два сезони, БКМ — кількома тендерами 2016–2018 років, Т203 — з 2017-го і знову 2026-го. Поки нова машина проходить обкатку, стара ЮМЗ Т2 досі закриває графік. Тому «етап оновлення» накладається на «етап експлуатації», а не змінює його одним днем.
На що звернути увагу, щоб не збитися з графіка
Якщо дивитися на тролейбус як на міську програму, а не на спогад, орієнтири такі. Новий маршрут без кілометрів дроту — порожня обіцянка. Нові кузови без місця в депо стоятимуть під парканом. Автономний хід не скасовує ремонт підвіски: батарея критих кілька кілометрів, а не все місто.
Для нас як пасажирів практичний графік простіший за кабінетний: схема змінюється через ремонти мостів і перекриття. Перед виїздом дивіться не «класичну» карту з 1980 року, а поточний стан у EasyWay або на табло зупинки.
Часті запитання
Коли в Дніпрі запустили перший тролейбус і що тоді їздило
7 листопада 1947 року. Чотири MAN з Чернівців і Києва ходили від хлібозаводу біля вокзалу до вулиці Барикадної. Це була коротка центральна лінія, не нинішня «одиниця» на всю праву нагірну частину.
Чому мережа росла стрибками, а не рівно щороку
Спочатку не вистачало матеріалів і кадрів, потім — депо. Маршрути відкривали пакетами під нову забудову («Перемога», «Тополя», лівий берег), а в 1990-х навпаки: номери малювали на карті швидше, ніж оновлювали парк.
Чим ЮМЗ відрізняється від «Дніпро Т103» і Т203
ЮМЗ Т1 — зчленована високопідлогова машина початку 1990-х, Т2 — одиночна. Т103 (2014–2015) уже з низькими майданчиками. Т203 — низькопідлоговий 12-метровий тролейбус з рекуперацією і, на частині бортів, автономним ходом. Е187 — обмежена серія 2007–2008 років на базі кузова ЗіУ, не масовий парк 2014 року.
Скільки зараз маршрутів і чи потрібен тролейбус
21 маршрут, два депо. Він лишається потрібним там, де вже висить мережа: велика місткість, без вихлопу на проспекті, прогнозована траса. Там, де дроту немає, його замінює автобус — поки місто не повісить нову ділянку або не поставить машину з достатнім автономним ходом.
Де дивитися, чи ходить конкретна лінія сьогодні
У застосунку EasyWay або на зупинці. Не орієнтуйтеся на інтервали й ціну з старих статей: ці дані змінюються, а відкритий шар EasyWay у цій підготовці був недоступний.
Що робити далі
Якщо ви щодня їдете знайомим маршрутом — раз на кілька тижнів звіряйте схему в EasyWay: після ремонту моста чи перекриття лінія може бути скорочена без окремої «історичної» новини.
Якщо обираєте між тролейбусом і автобусом на новому масиві — дивіться, чи висить контактна мережа до кінцевої. Немає проводів — тролейбус туди не прийде, доки не з’явиться ділянка або машина з автономним ходом.
Якщо потрібен низький поріг (візок, крісло) — шукайте рейси на Т203, Т103 і БКМ; старі ЮМЗ і ЗіУ цього не дають. Окремої гарантії «на цьому номері завжди низька підлога» немає: випуск змішують.
Якщо стежите за оновленням парку — наступна контрольна точка 2026–2027 роки, коли за контрактом мають доїхати чергові «Дніпро Т203». До появи машин на лінії це лише графік поставки, не зміна розкладу.
Хто відповідає та що далі
Експлуатацію тролейбусів, депо і контактної мережі веде КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. Маршрутну мережу й закупівлі рухомого складу координує профільний департамент міської ради разом із підприємством.
Наступний крок для вас: перед поїздкою перевірити маршрут у EasyWay або на зупинці; якщо лінія не ходить кілька днів — звертатися до перевізника через офіційні канали підприємства, не через перекази в чатах. Нових адрес диспетчерських і телефонів тут навмисно немає: вони змінюються, і вигаданий номер не допоможе.
About the Author
